Лимонізація економіки та крафтове виробництво
Лимонізація економіки та крафтове виробництво

У 70-х роках минулого століття нобелівський лауреат Джордж Акерлоф опублікував невелику статтю під назвою “Ринок “лимонів”: невизначеність якості та ринковий механізм”. Він показав, що навіть конкурентні ринки не працюють як слід, якщо продавець знає про якість товару, що пропонується, в момент продажу більше, ніж покупець. Як приклад був обраний ринок уживаних автомобілів, на якому в рівних частках представлені “персики” та “лимони”, як у США називають непогані автомобілі з пробігом, та вбиті відра з гайками відповідно. У цій моделі тільки продавець знає, що він продає – “персик” або “лимон”. Покупець неспроможна їх розрізнити візуально. Так формується ринок із несиметричною інформацією. Продавець продає “персик” за 4’000 $ і вище, а “лимон” – готовий зіпхнути за будь-яку ціну. Покупець хоче придбати нормальний автомобіль максимум за 5’000 $.
Розглянемо можливість придбання автомобіля за 4’500$, що має однаково влаштовувати і покупця, і продавця. Покупець міркує: “Можливість купити нормальний автомобіль 50%. Тому “чесна” ціна десь між 2’000$ та 2’500$”. Продавець, знаючи заздалегідь, що він продає, погодиться на пропозицію покупця, якщо він продає “лимон” і не погодиться продати “персик” – адже він на ньому втратить як мінімум 1’500$! Тому ринок “персиків” зникає – ніхто не хоче продавати хороші автомобілі за заниженою ціною, але й ніхто не хоче пропонувати ціну вище за 2’500$.
Ринкові механізми з асиметрією інформації призводять до погіршення відбору гравців ринку. І навіть якщо покупець буде готовий заплатити високу ціну за якісний товар, у нього більша ймовірність купити “лимон”, але за високою ціною – “персиків” на ринку мало в принципі.
Здавалося б, продавці повинні вести чесну гру, не допускаючи погіршення репутації, адже це позначиться на продажах. Але насправді все інакше.
Якщо за часів Середньовіччя з обмеженими ринками ремісник чи купець із місцевих міг обдурити кілька городян, то незабаром йому довелося б померти з голоду – на обмеженому ринку репутація вбивається швидко. Наразі продавці, орієнтовані на безмежне розширення ринку, вже не пов’язані як раніше – незадоволені покупці підуть, але завжди є резерв нових, які залучаються маркетинговими інструментами. У такій ситуації крафтове виробництво одержує власну нішу. У ній саме довіра стає основним капіталом і ринок цілеспрямовано обмежується продавцем числом постійних покупців. На такому ринку вигідно виробляти та купувати якісний товар за справедливою ціною. Навіть якщо покупець не знає подробиць виробництва, асиметричність інформації усувається інакше. Тут довіра з’являється з досвіду угод, що повторюються.
Саме обмеженість ринку є основною характеристикою крафтового виробництва, вона стає основним фактором забезпечення якості продукту у довгостроковій перспективі. Такі мікрокластери мають великий потенціал, оскільки всередині них відсутня необхідність “просування” продукту, який на необмежених ринках коштує дуже дорого. У усталеному крафтовому співтоваристві покупець не платить за маркетинг. Це значна перевага у конкуренції з масовим виробництвом. Логіка подальшого розвитку таких кластерів передбачає можливість активної участі покупців у спільному інвестуванні – гібридна модель кооперації та краудфандингу.
У найближчому майбутньому я постараюся на практиці реалізувати таку можливість))

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x